Видатні минулого Іван Давидяк - сила і розум.

13
Чер
Іван Давидяк - сила і розум.
(5 Голосів)
Написав G.V.   
ДАВИДЯК Іван Миколайович, 1906 р. н., с. Саджавка Надвірнянського району, українець, освіта вища. Проживав у с. Саджавка, письменник. Заарештований 05.11.1940. Звинувачення: проводив антирадянську пропаганду. Станіславським обласним судом 20.12.1940 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах. Реабілітований 10.11.1989

Історія арешту.
П'ятого листопада 1940 року повного сил і творчої енергії Івана у віці 34 роки заарештували. Почалося страхітливе життя у станіславській тюрмі. Допити, нічні розмови зі слідчими, безкінечні звинувачення доводили до божевілля. Він утратив лік дням і ночам. Щоразу допитувалися, чи визнає себе винним у тому, що у своїх творах агітував проти комуністичної партії, зводив наклепи на СРСР, закликав до терору, вів боротьбу з комуністичним рухом, його вождями.
Іван чесно признався: на основі правдивих фактів писав про масові вбивства в СРСР у результаті встановлення там диктатури про­летаріату. Така відповідь ще дужче розлютила енкаведистів. Знову допити, знову одні й ті ж запитання: хто друкував книжку? Хто його друзі, де живуть? До якої партії належить? Які партії в Галичині знає, яким із них симпатизує?..
А 20 грудня 1940 року Станіславський обласний суд позбавив його волі на десять років і виборчих прав ще на п'ять років. Касаційної скарги не задовольнили: вирок залишили в силі.                                                            
Новий 1941 рік Іван Давидяк зустрів у станіславській тюрмі. Не знав сердега, коли й куди його повезуть. Тут зустрів Різдвяні свята. Згадував ялинку в пані Оксани... Як мріяв привезти її до мами в Саджавку. Тепер вона напевно не впізнала б його. Худий, виснажений допитами, нелюдськими умовами в переповнених камерах, де чулися крики й стогони скатованих арештантів. Оксана, Оксана... Його чорнооке диво... Як далеко вона звідси. І яка щаслива. Бо на волі.
...Останній маленький папірець у кримінальній справі № 4974 П. На ньому написано, що Давидяка 19 лютого 1941 року послали етапом до Харкова. На цьому справа закінчується.

А людська доля?..
З початком війни і приходом німців 1941 року селяни розкопували масові могили із замордованими тілами своїх рідних, що були в енкаведистських катівнях. Марія Давидяк упізнала свого сина по одежі. Голова була розтрощена, ще й великий цвях стирчав у черепі, руки зв'язані назад колючим дротом. Рвалося з розпуки материне серце. Не знала, за що замучили її сина. Адже він усю молодість здобував знання, аби зробити щось добре для свого народу. Навчався в Коломийській та Перемиській класичній гімназіях. У 1939 році закінчив філософський факультет Краківського університету й прагнув працювати у Львівському університеті. Бажав вступити до Спілки письменників України. Не дозволили, не прийняли. Потрібно було йти на компроміс із власною совістю, писати панегірики ко­муністичним вождям, славити їх у своїх віршах, змінити тему дисертаці
Іван Давидяк залишився чистим і чесним перед своїм народом. «У людському суспільстві повинні панувати справедливість і розум, а не диктатура, бо диктатура використовує народ у цілях егоїзму диктатора» — це одна з тез праці Івана Давидяка, його переконання.
Епілогом до твору «Сила чи розум» стала загибель молодого вченого як життєвий доказ правдивості його слів.
Не змилостивилась доля й над родиною Івана Давидяка. У світових війнах загинули батько (1918) та брат Тимофій (1939). Мати зали­шилася вдовою, жила тільки для дітей. Після пережитого підупала здоров'ям. Не довго працювала на відібраному в працьовитих селян колгоспному полі. Померла в п'ятдесятих роках. Сестру Парасковію як куркульську доньку і родичку «ворога народу» влада обклала такими податками й позиками, що бідна селянка, щоб не опинитися в Сибіру, мусила продати геть усе з хати. Жила в злиднях, голодуючи, померла на соломі в кутку хати. її мізерний городець приєднали до розлогих колгоспних ланів.
Минуло півстоліття. Розпочалася реабілітація невинно ре­пресованих. Відкриваються білі плями у чорних справах диктатури, про яку писав наш краянин.

Прокоментуйте:

blog comments powered by Disqus
 

Використання матеріалів цього сайту можливе тільки з посиланням на джерело.
Використання матеріалів сайту для публікації у друкованих виданнях без письмової згоди засновників сайту забороняється.
Copyright © 2008-2010 Roman Gelembjuk & Yura Ivanochko

Вподобай щоб отримувати
цікаві новини першим!