Видатні гості села Генерал Юрій Тютюнник

09
Чер
Генерал Юрій Тютюнник
(2 Голосів)
Написав Василь Герей   

Саджавка, за свою багатовікову історію, мала честь зустрітися з багатьма відомими людьми.У цій розповіді я зупинюся на відомій історичній постаті в історії України, яка волею долі опинилася в Саджавці - генерал Юрій Тютюнник.

Юрій Тютюнник-хто він і як потрапив до Саджавки?

Народився 20 квітня 1891 року в селі Будище Пединівської волості Звенигородського повіту Київської губернії у селянській родині колишніх кріпаків Йосипа і Марини. По материнській лінії був онуком сестри Тараса Шевченка Ярини[1]. В сім'ї було 9 дітей, але дорослими стали 5 (чотири сини і дочка). Старші брати Юрка належали до партії соціалістів-революціонерів, відомої своїм терором проти імперського терору самодержавства.

Навчався у сільській школі, закінчив агрошколу в Умані.

Був одружений. Дружина Віра Андріївна. Мав двох доньок. 

Військова діяльність

На військовій службі з 1913 року. Спочатку случив у 6-Сибірському полку в Владивостоці.

З 1914 року брав участь у Першій світової війни в чині унтер-офіцера.

В жовтні 1914 року був тяжко поранений в голову в боях під Лодзем. Після лікування на короткий час отримав відпустку, після чого потрапив в запасний полк в місті Кременчук, а звідти знову до 6-го Сибірського полку, який тоді бився біля озера Нароч.

Командування полку запропонувалю Юрію, який на той час читав багато військової літератури, навчатися в військовому училищі. Після двомісячної підготовки він був скерований до Києва, де успішно склав іспити до 1-ї Київської гімназії. Потім був посланий на Кавказ, де в другій половині 1915 року закінчив військову школу в місті Горі Тифліської губернії. Зі школи знову поїхав в 6-й Сибірський полк. Був знову ранений — в руку. Після лікування потрапив до Сімферополя в 32 запасний полк де прослужив до Лютневої революції

 

Українська революція

 

Після утворення Української Центральної Ради взяв активну участь в українізації частин російської армії. У березні-квітні 1917 року організатор «Першого Сімферопільського полку імені Гетьмана Дорошенка».

В середині травня 1917 року в Крим прибув Олександр Керенський, який запропонував Юрію перехід в Штаб Одеського Воєнного Округу на високу посаду, але Тютюнник на той час не поділяв погляди Тимчасового Уряду і відмовився.

Робота серед українських мас не сподобалася сімферопольським меншовикам і вони послали донос на Тютюнника Керенському. Той видав наказ про переведення його в місто Катеринослав в 228 запасний полк. Але на той час Тютюнник вже був вибраний делегатом на Другий Всеукраїнський з'їзд, куди і виїхав, не дивлячись на заборону з'їзду Керенським. На всеукраїнському військовому з'їзді він був обраний членом Центральної Ради, залишився в Києві і почав працювати як член Українського Революційного центру, і залишаючись безпартійним, завжди підтримував найбільш радикальні течії у Центральній Раді. В цей час встановлюється його політичний світогляд. Він починає дивитися на Революцію на Україні як на Революцію національну.

Восени 1917 року організував у Звенигороді Кіш вільного козацтва, став його отаманом.

Після захоплення Києва більшовиками у лютому 1918 року розгорнув Звенигородський кіш до 20 тисяч повстанців. У запеклих боях розгромив збільшовичену 8-у армію, зайняв Бірзулу і Вапнярку, роззброїв частину 2-го російського корпусу, кінну бригаду, розгромив у Бобринську 8-тисячну групу Михайла Муравйова.

До травня 1918 року контролював великі території Київщини і Херсонщини. Влітку і восени повстанці під командуванням Тютюнника вели бої з німцями і гетьманцями.

У лютому 1919 року частини Тютюнника об'єдналися з загонами Матвія Григор'єва, утворивши могутню військову групу (23 тисяч багнетів і шабель, 52 гармати, 20 бронепоїздів). Командування повстанською армією перебрав на себе М. Григор'єв, начальником штабу став Тютюнник. Повстанці разом з Червоною армією повели бойові дії проти денікінців та військ Антанти, зайняли у березні 1919 року Херсон і Одесу.

У травні 1919 року, зрозумівши суть більшовицької політики в Україні, Тютюнник і Григор'єв повернули зброю проти більшовицької Росії. Після загибелі командувача армії у липні 1919 року Тютюнник на чолі частини Повстанської армії прибув до Жмеринки і приєднався до Армії УНР. Влітку 1919 року очолював групу в запеклих боях на більшовицькому фронті. Спільно із 3-ю Залізною, 2-ю Волинською дивізіями і 2-ю Галицькою бригадою частини під командуванням Тютюнника визволяли Житомир, а потім через Брацлав, Гайсин, Христинівку, Умань вийшли в район Шполи.

У кінці серпня 1919 року частини Тютюнника протистояли Південній групі Йона Якіра, а в жовтні-листопаді — денікінському корпусу генерала Якова Слащова.

З 6 грудня 1919 року — по 5 травня 1920 року Тютюнник брав участь у Першому зимовому поході як помічник генерала Михайла Омеляновича-Павленка на чолі Київської (Стрілецької) дивізії, з якою воював проти більшовиків до осені 1920 року.

Після інтернування українських частин у Польщі Тютюнник не склав зброї. Влітку і восени 1921 року підготував план Другого зимового походу на територію України з метою підняти антибільшовицьке повстання. Операція була проведена у листопаді 1921 року, однак закінчилася трагічно: групу розбили більшовицькі війська, 359 полонених козаків було розстріляно поблизу Базару на Житомирщині.

У Другому Зимовому поході він командував усією Армією УНР і після її поразки повернувся до Західної України.

Деякий час (1923р.) Тютюнник  перебував у с.Саджавка, у будинку пароха – С.Бобикевича, переховуючись від більшовиків.

 

Останні роки життя

16 червня 1923 року після переправи через Дністер генерал-хорунжого Юрка Тютюнника заарештовано. Для широкої публіки повідомлено, що він здався добровільно. Уряд УСРР запропонував співпрацю, з чим генерал погодився. Поселився у Харкові. Спочатку викладав у Харківській школі червоних старшин і працював у ВУФКУ сценаристом (сценарій фільму «Звенигора», спільно з Майком Йогансеном і Олександром Довженком). У художньо-документальному фільмі «П. К. П.» («Пілсудський купив Петлюру») Юрій Тютюнник зіграв самого себе.

12 лютого 1929 року заарештований в Харкові і висланий до Москви. Смертний вирок поставила колегія ОГПУ 3 грудня 1929 року. Розстріляний 20 жовтня 1930 року.

Твори

Тютюнник автор низки спогадів (під псевдонімом Г. Юртик), друкованих у Літературно-науковому віснику і «Заграві»:

політико-військовий нарис «Зимовий похід 1919—1920 років»;

політико-військовий нарис «Коломия» 1923;

політико-військовий нарис «Революційна стихія», Львів 1923.

памфлет «З поляками проти Вкраїни», Харків 1924;


Прокоментуйте:

blog comments powered by Disqus
 

Використання матеріалів цього сайту можливе тільки з посиланням на джерело.
Використання матеріалів сайту для публікації у друкованих виданнях без письмової згоди засновників сайту забороняється.
Copyright © 2008-2010 Roman Gelembjuk & Yura Ivanochko

Вподобай щоб отримувати
цікаві новини першим!