
Роки віддаляють нас від минувшини. Та пам'ять зберігає імена людей, які творили нашу історію, залишили після себе згадку про добрі справи, які є гідними для наслідування. Недавно минуло 120 років від дня народження священика Михайла Костюка, пароха церкви с.Саджавка в 1937-1941 роках.
Настоятель УАПЦ Покрови Пресвятої Богородиці, митрофорний протоієрей Мирослав Хімейчук відправив панахиду, разом з парафіянами віддавши данину пам’яті людині, що відійшла у вічність. Нелегкий життєвий шлях, пройдений о.Михайлом Костюком, заслуговує на шану сучасників та пам'ять нащадків за те, що був не тільки добрим пастирем, але й справжнім патріотом України.
Друкуємо матеріали, передані о.Мирославу онуком Михайла Костюка - Любомиром Костюком. Дякуємо пану Любомиру за те, що знає, пам’ятає історію своєї родини і сприяє написанню нових сторінок історії села Саджавка.
Костюк Михайло Миколайович народився 16 липня 1895 року в с. Лісна Слобідка Коломийського повіту Станіславської області в селянській родині.
Початкову освіту здобув у рідному селі. В 1914 році закінчив з відзнакою Коломийську українську гімназію.
З початком Першої світової війни 1914 року в числі всіх випускників вступає добровольцем в УСС (Українські Січові стрільці). Вони проходять вишкіл в Закарпатті в околиці Мукачево. Потім 1915 рік, важкі бої з москалямив Карпатах. Бої на горі Маківці та інші місця біля Сколе: «Наші окопи переходять 4 рази з рук в руки за один день. Від ворожих куль наліво і направо падають стрільці». Молодий юнак складає обітницю Богові: «Якщо вийду живий із цього пекла, хочу і буду служити Богові ціле життя як священик…»
В Карпатах попадає в полон до російських солдатів. Його, полоненого, везуть в Київ на роботу. Коли 1917 року Симон Петлюра організовував збройні сили, здобув Київ і IV Універсалом УНР проголосив самостійність України, Михайло знову в рядах Українських Січових стрільців. Також був присутній на церемонії вручення Симону Петлюрі Білого коня.
|