Забули свій пароль?
Забули своє Ім’я Користувача?

LifeINVEST

GELEMBJUK.COM

CertificatesWall


 
 

07
Лип
Спартан:вибач,що не в однострою січовика.
Написав Василь Герей   

Історико-дослідницький нарис Василя Герея.


   Іванівці - мальовниче село над рікою Прут , яке , можливо , мало різниться від інших населених пунктів. Та все ж воно багате своєю історією, своїми людьми, своїми постатями, що вносить характерну своєрідність його історії.
Однією з таких постатей, що стала символом боротьби і нескореності нашого краю у боротьбі за волю України є Москалюк Михайло –Спартан (1921-1950) -командир сотні УПА ім.М.Колодзінського.

Не дивлячись на велику кількість матеріалів, які останнім часом з'являються і висвітлюють боротьбу сотні Спартана, все ж знаходимо маловідомі сторінки в житті Михайла Москалюка. Однією з таких сторінок є служба Москалюка в Дружинах українських націоналістів /ДУН/, зокрема в його північній групі "Нахтігаль".
Саме в цьому відділі отримав військовий вишкіл і сформувався майбутній командир УПА - Спартан.
Тож я пропоную переглянути саме цей період життя Михайла Москалюка, щоб зрозуміти: з чого все почался і як з Михайла Москалюка народився Спартан
1939 рік пам'ятний приходом "перших" більшовиків, Михайло Москалюк як член юнацької сітки ОУН змушений з деякими своїми друзями (Микола Тороус, Михасюк Михайло, Якуб’як Михайло - с.Саджавка) покинути рідні Іванівці і податися на Захід. Дороговказом для нього був Декалог українського націоналіста.
Як член ОУН він вступає до військової формації - Дружини українських націоналістів /ДУН/.

 

Детальніше...
 
06
Лип
На Івана, на Купала...
Написав Василь Герей   
На Івана, на Купала…


Вшановуючи Іоанна Хрестителя, як найвеличнішого з пророків, церква присвятила Його пам'яті кілька днів у році. 7 липня святкуємо Різдво Предтечі, яке збігається з народним звичаєм святкування Івана Купала. Тісне переплетення християнських та язичницьких обрядів, багатство своєрідних звичаїв, ворожінь, пісень робить це свято особливим — його в різних кутках України святкують по-різному.

Головне мати міру і не забувати про піст, а також про те, що це свято — привід для молитви, а не тільки для забави.

З нагоди Дня Ангела вітаємо всіх хто носить ім’я ІВАН.


ОИ, НА ІВАНА
(з народного)
Ой, на Івана та й на Купала

Одна дівчина щастя шукала.


Квіти зривала, віночок сплела,

На чисту воду в річку пустила.

Пливи, віночку, пливи красивий,

Там зупинися, де ходить милий.

Поплив віночок та й зупинився...

Поїхав милий, там оженився.

Поїхав милий, взяв собі другу.
В серці залишив смуток і тугу.

Весна минула і літо сходить,

За мною інший хлопчина ходить.

За мною ходить, любов'ю мріє,

А в мене серце за другим мліє.

Пливи, віночку, та й не вертайся,

Де ходить милий —
з ним привітайся.

Там зупинися, де кручі обруч,

Любов і зрада не ходять поруч.

Поплив віночок та й не вертає,

Дівчина тужить, літа минають.

 
05
Лип
Частинка твого світу
Написав Юрій Іваночко   

Якось мені поталанило мати можливість співпрацювати із дослідником історичного минулого с. Саджавки Василем ГЕРЕЄМ. Я був просто приголомшений тим скільки на одному ентузіазмі проведено роботи та зібрано матеріалів про мій рідний край. Безмежно приємно мати справу із такими людьми, як Василь Іванович.

Раніше мені не доводилось праціювати над подібними проектами, але дуже хочеться побачити і потримати в руках справжню книгу.

Та інформація із якою мені пощастило ознайомитись дійсно варта уваги не лише тих, чія доля якось пов'язана із Саджавкою, вона  є безцінним доказом істини, яка зводиться до того, що хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.

В межах інформаційного проекту SADZHAVKA.ORG.UA ведеться робота по залученню всіх бажаючих до формування інформаційного джерела про наше рідне село.

Саджавка – зелена казка України. Хто один раз гостював у нашому мальовничому краї, той переконався у справедливості цих слів. Срібляться, б’ються дзвінко об стрімкі береги і розсипаються чистими краплями бурхливі хвилі річки Прут, ваблять до себе запашні ліси та шовкові долини нашого краю. Пройдіться гірськими стежками, вдихніть п’янкого смерекового повітря – і ви обов’язково приїдете ще не раз на побачення, до гостинних людей, щоб повніше відчути чарівність казки...

Юрій Іваночко

 
27
Чер
Ольга Кобилянська в Саджавці
Написав Василь Герей   

Ольга Юліанівна Кобилянська - ще одна яскрава постать, яка милувалася красою Саджавки.

Документально встановлено, що вона бувала у селі Саджавка в 1918, 1928 і 1929 роках. Тут проживала з 1905 до 1941 р. її добра знайома, товаришка юних літ Марія Бобикевич (1859-1942 рр.) - дружина священика Сидора Бобикевича. Марія Бобикевич з роду Устияновичів, які приятелювали з родиною Кобилянських давно.

На фото: О.Кобилянська в центрі розмовляє з Марією Бобикевич. 1929 рік.

На долю О. Кобилянської випало зазнати благословенства батька Марії Бобикевич - письменника Миколи Устияновича (1811—1885), автора пісні «Верховино, світку ти наш», який давав їй читати чеські та українські дитячі книжки. Мешкаючи в Сучаві, він був у приятельських стосунках з родиною Кобилянських, коли вона тут жила (1869—1871), старечою рукою ласкаво гладив мале дівча по голівці. Дочка М. Устияновича Ольга стала сердечною подругою юної Ольги.

 На початку 80-х років XIX століття батько Кобилянської придбав для родини австрійське фортепіано. Призначалося воно, щоправда, для Євгенії Кобилянської — старшої сестри письменниці, яка з дев'ятирічного віку протягом кількох років опановувала секрети музики в приватному музичному закладі, їй пророкували велике майбутнє в цій галузі, принаймні в Кімполунзі (місто в Південній Буковині, тепер на території Румунії, де Кобилянські мешкали в 1874—1889 роках) вона вважалася найкращою піаністкою. Постійно грала на музичних вечорах у своєму місті, неодноразово брала участь у концертах у Чернівцях. У 1878 році Євгенію було запрошено в Сучаву на ювілей письменника Миколи Устияновича. Якраз тоді там відбувся загальноміський концерт, на якому Євгенія акомпанувала до окремих пісень, разом із Марією Устиянович у чотири руки грала "Угорські танці" Брамса. А взагалі, в її репертуарі були твори Мендельсона, Бетховена, Брамса.

У листі від 25 липня 1928 р. О. Кобилянська писала:
"Від вчера, то є 24-го, я в Саджавці, тут дуже добрий воздух і мені мило й добре".

Донька Марії Бабикевич Клавдія згадувала:
"Теплі літні вечори переживалися спільно на ґанку. Під шум Прута, що блистів у світлі місяця, велися цікаві балачки про мистецтво, музику..."

Будинок, де зупинялась письменниця, і зараз стоїть у Саджавці на тихій вулиці, названій її іменем. До 125-річчя з дня народження О. Кобилянської на цьому будинку встановлено меморіальну дошку (4 грудня 1988 року).

 

 
20
Чер
Книга з криївки.
Написав Василь Герей   

Шостого квітня, 1947року. В Саджавці ,на Ділу, біля Олениної стежки в криїці, загинули три повстанці:

Максим`юк

Микола Васильович 1916р.н. «Вівчар», станичний,

Максим`юк

Олекса Якович 1924р.н. «Зимний».

Федорчук

Максим Дмитрович 1926р.н. «Дубок».

Два останні були хворі на тиф.Ніхто з них не здався і не просив пощади.

Після того ,як облавники забрали їхні тіла,однаму хлопчаку вдалося з обгорілої криївки витягнути декілька книг ,які читали повстанці.

Пропоную вам поглянути на фото книжки з повстанської  криївки.Це книга –"Календар-альманах за 1941рік",на якій залишилася кров повстанців, книга ,що стала свідком їхньої загибелі.

 
« ПочатокПопередня717273747576777879НаступнаКінець »

Сторінка 71 з 79

Використання матеріалів цього сайту можливе тільки з посиланням на джерело.
Використання матеріалів сайту для публікації у друкованих виданнях без письмової згоди засновників сайту забороняється.
Copyright © 2008-2010 Roman Gelembjuk & Yura Ivanochko

Вподобай щоб отримувати
цікаві новини першим!