|
Написав Катерина Федорівна
|
| |
Великий піст - це час для роздумів, час уважності до Бога, до себе і до ближніх. Ми переосмислюємо своє ставлення до життя, до людей, приділяємо більше часу молитві, розважаємо про страсті Христові біля кожної стації на Хресній дорозі. Присутність на Хресній дорозі переносить нас думкою у ту сиву давнину, коли Пилат засудив Ісуса Христа на смерть. Крок за кроком ми йдемо за Ісусом аж на гору Голгофу. Кожний заглиблюється в себе, має можливість пізнати себе, знайти своє місце у цій Хресній дорозі та запитати: "Хто я?"
Напередодні Великодня митр.прот. Мирослав Хімейчук відслужив Хресну дорогу при свічках. Богослужіння у храмі Покрови Пресвятої Богородиці розпочалось о 22 годині. Незважаючи на такий пізній час, у церкві було багатолюдно, що надавало величності цьому дійству. Тішило, що на спільну молитву парафіяни прийшли зі своїми дітьми, онуками. Запалені свічки сприяли молитовному настрою, символізували щирість наших молитов, сердечне покаяння за гріхи.
Слова священика зворушили кожну грішну душу. Ми пережили разом з Ісусом Христом останній день Його земного життя. Починаючи від хвилі, коли Спасителя засуджують на Хресну смерть, і аж до того моменту, коли Його мертве Тіло поклали до гробу. В вухах вчувався крик вояків, свист нагайок, вигуки натовпу «Розіпни Його!» Серце стискалося від болю і жалю за свої гріхи. Співпереживали з Ним, співчували Божій Матері, яка з болем у серці і сльозами на очах дивилась на муки свого Сина; разом з Симеоном Киринейським допомагали Месії нести хрест; разом з Веронікою витирали від Крові і поту святе Обличчя Спасителя; плакали разом із єрусалимськими жінками; супроводжували Йосифа і Никодима, коли вони клали Тіло Господнє до гробу.
Ісус Христос постраждав за всіх нас, а нині кожного з нас кличе до добра і любові. Тому ходімо за Ісусом, щоб у серці не вичерпалась любов.
|
|
|
Написав Катерина Федорівна
|
| |
Хресна дорога
Червона рута там зростала, Де Кров Господня з ран стікала... О! Що ж ви робите з Ним, люди?!! Жахливий розпач серце студить. Заціпеніли всі створіння, Німий переляк стис сумління. О! Що ж ви робите з Ним, люди?!! Як ваша совість жити буде?! На глум і сміх Христа пустили, Наругою і терням вкрили. О! Що ж ви робите з Ним, люди?!! Чи є в вас розум й серце в грудях?!
Криваве Тіло аж здригалось, Каміння плакало, здавалось... О! Що ж ви робите з Ним, люди?!! Згадаєте, як пізно буде... Плюють, сміються — аж регочуть: Ну, що їм Правда — чуда хочуть Ті, що над Господом глузують, А перед демоном плазують. Назустріч Скорбна Божа Мати: «Мій Сину, Ти ідеш вмирати...» О! Що ж ви робите з Ним, люди?!! Ви ж — не пилати, не іуди.
|
Детальніше...
|
Білоруське телебачення Тэлеканал Белсат відзняло сюжет про унікальний волонтерський медичний проект пересувної стоматологічної клініки "ТриЗуб дентал" Зубний біль - один з найбільш розповсюджених і найгостріших болей людини. Лікування його в умовах збройного конфлікту для військових фельдшерів відходить на другий план. Втім знайшлись медики-волонтери, котрі обладнали за свій кошт пересувний стоматологічний кабінет для лікування військових по всій лінії фронту.
|
Детальніше...
|
Рік тому в Україні розпочалася адміністративно-територіальна реформа. Її першим етапом мало стати об’єднання сіл та міст в територіальні громади – нові адміністративні одиниці первинного рівня, які мають замінити сільські та міські ради. На початках до об’єднання сіл та перекроювання карт усі взялися із завзяттям та ентузіазмом. Та минув рік, і процеси об’єднання за суперечками та дискусіями дещо призупинились.
Базою для рекомендацій щодо проведення адмінреформи став власний досвід такої реформи в країнах-членах Ради Європи, зокрема Польщі та Франції. Більше того, рекомендації в майбутньому мають бути підсилені суттєвим фінансовим заохоченням: Європа обіцяє упродовж п’яти років виділяти кошти на укріплення інфраструктури в новостворених адміністративних центрах. До того ж очікується, що громадам надасться більша фінансова свобода, адже адміністративна реформа супроводжуватиметься децентралізацією: очікувано, що по-новому збиратимуться податки, більше коштів залишатиметься на місцях, міські органи самоврядування матимуть більше уповноважень для оперування цими коштами та кращого використання їх на користь громади, пише “Дзеркало Коломиї”.
|
Детальніше...
|
В Чернівецькому університеті теорії літератури нас навчала пані Червінська, жінка непересічного розуму. Але запамяталися мені чомусь не так літературознавчі терміни, як її слова про те, що перед смертю людина побачить все сміття, яке вона залишила на землі. Особисто мені вони відбили бажання смітити на вулиці раз і назавжди.
Але коли я приоджу на наш сільський цвинтар і бачу, як використані запаски від лампадок викидають за п ять метрів від контейнера, мимоволі виника думка: скільки ж за життя насмітили ті люди, які тут лежать, що їх нащадки не мають поваги навіть до місця останнього спочинку? І яка доля чекає могили нащадків? Тих, які викидають пляшку мимо смітника та ще й так, аби розбилася? Тих, які не згодні платити за вивіз сміття, але не тому, що не мають звідки, а тому що вивезуть в ліс.
Згідна, 40 грн для бабці, що живе на одну пенсію в 1000, забагато. Давайте тоді ставити один-два смітники на вулицю і платити разом. Або якийсь інший вихід із ситуації. Європа починається з європейського мислення. З поваги до себе, до ближнього, до природи. І коли дитина не викине на вулиці папірчик від морозива, а принесе додому або кине у смітник -- світ стане чистішим. коли тато і мама здадуть скляні пляшки на переробку, а не повезуть на цегольню -- Європа почнеться в Саджавці. Давайте починати з себе. А то таке враження, що декому і в останній час засипле хату сміттям аж по комин. |
|
|
|
|
Сторінка 4 з 79 |
|
|
|