Ти кажись повинна стати майбутнім педагогом, якщо я не помиляюсь ))) отож у тебе не початий край роботи )))

думаю, починати треба з родинного виховання. а то ніякі вчительки не зможуть нічого зробити....

Можуть ............ але тре мати сталеві нерви ...впевненість ...терпіння і розум !!!!!!!!!!!!!!

Я наприклад небуду жертвувати собою .... якщо бачу що ніякого прогресу ...результату не буде !!!
А ця родина ..ці самі батьки ............вони ж тож з школи ...

ггг... попали ви ...але з другого боку вихід мав би бути. Кожна людина то індивідуальність і треба починати звідси а не з батьків. Як то кажуть хто має очі нехай побачить, а всі інші самі собі винні.

треба! і комусь треба цим займатися, а не опускати руки! втім, все залежить від людини. і думки змінюються. знаю, в мене є подружка, як казала: " ніколи, нізащо! ці діти - нерви, терпіння. не хочу!!!!". а потім пішла на практику в школу - і їй сподобалось. ходила в ту школу до "своїх дітей" щотижня, на екскурсію їх возила, скучала за школою, за учнями своїми...

ні, не попали. чого так песимістично? може, якраз все буде
може, біда якраз в тому, що вчителі не звертають увагу на цю індивідуальність, а мали би робити це. не у всіх дітей однакові збідності, нахили, таланти. і змушувати їх до чогось - не правильно. а як нам це пояснюють? є програма, і ви маєте її виконувати. не можете чи не хочете - 2.
і роби що хочеш....

...ми тепер виглядаєм так: і ще так .