Ми не рівні, не паралельні.
Ми просто дотичні. На мить.
В зимовому тумані згублені,
Не навчені життям любить.

Обставинами зморені, обплутані.
І сумувати важче у юрбі.
Ілюзіями і фактами знеможені,
Не здолані, нестримані й самі...

Насолодою волі впиватись би,
Свободи прагнення безмежне.
Борсаємось, вириваючись,
Чутливе серце збентежене.

Не сіре і не чорно-біле
У кольорі - яким бачиш ти.
Запам"ятай себе у столітті.
Ясну мрію свою не згуби.