А люблю я все-таки осінь. ось таку, яка вона є: жовтогарячу, дощову і теплу, сумну і замріяну. а яка ж вона художниця! як розмалювала цей ліс, цей парк - одне дерево жовте, інше червоне, ще одне - буре. або й всі барки на одному - і багряний, і сіро-коричнений, і навіть свіжозелений...
Вона мене якось заспокоює - змирююсь і з дощами, і з важкими парами, і з поганим настроєм. і завжди знаходить щось цікаве, щось, що привертає увагу і піднімає настрій. це можуть бути маленькі собачки у кумедних костюмчиках і на блискучих повідках, і різноколірний асфальт після дощу( ви всі його помічали, тож спробуйте знайти в ньому щось веселе - це як малювати смайлики на вікнах громадського транспорту) podmig
Іду зранку в університет, здавалося б, дощ і переповнений тролейбус мали б зіпсувати настрій.
О ніжно як шумить
дощ по дахах, по листю...
у цю тужливу мить
як солодко шумить....
Поль Верлен
Спостерігаю за краплинкою дощу. я тут, вона з іншого боку вікна. я малюю ій шлях, вона обирає свій - він ій підходить більше, таким чином вона природніша. ми з нею - мов дві подруги, дві сестри... я пропоную ій шлях, вона посміхається і обирає свій. і Бог з ним, що він короткий і перетворює її в щось невизначене. зате він її власний....
моя крапелька покидає мене.... а я малюю далі. малю грецьку вазу, чашку кави. малюю посмішку. і не треба нагадувати мені, що я не вмію малювати - я МАЛЮЮ. нехай нігтем по запотілому склі тролейбуса, але малюю. Я МАЛЮЮ КОЛЬОРОВОЮ МРІЄЮ НА СІРОМУ ФОНІ НЕБА....
і вважайте мене інфантильною і несерйозною, дитячою і смішною. а мені подобається доторкатись носом до холодного віконного скла - і що з того що в тім тролебусі половина знамого філфаку? а мені подобається осінь і дощ, що б ви не казали. Що б ви не казали, я живу, насолоджуючись життям...
в плеєрі зараз - "Лиш вона" Плас Єремії. пам"ятаєте її? осіння пісенька...ось і ми всі порозбугались по русифікованих містах( я точно!). хочеться білих айстр, молочного шоколаду і білого вина. і вірних друзів....
я згадую це літо і згадую тих, без кого це літо було б не таким чудовим! дорогі мої, любі і рідні! я сумую за вами, я хочу проводити цю прекрасну осінь разом з вами, а не писати вам про це...Ми з вами - по різних містах, різних планентах...але в моєму серці, без спогадів про вас все краса цього міста і цієї осені не мала б ніякого значення! я сумую за вами, ціную те, що ви в мене є. хорощі мої. Люблю вас!
When you gone,
pieces of my heart are miss you....

Нарру