Духовність





Забули свій пароль?
Забули своє Ім’я Користувача?

Духовність
Про нас пишуть PDF Друк e-mail
Написав Катерина Федорівна   

Пісня, що зцілює душу

Погожа недільна днина. У вранішню годину церковний дзвін сповістив саджавчан про службу Божу. Більше ста років у храмі Покрови Пресвятої Богородиці парафіяни підносять свої молитви до Бога. Скільки подій таїть у собі велична споруда!

Ця недільна Літургія також впише свою сторінку в історію церкви. На запрошення настоятеля УАПЦ, митрофорного протоієрея Мирослава Хімейчука під склепінням храму звучав чотириголосий спів народного хору «Просвіта» з Коломиї. Церковні піснеспіви були наповнені небесним блаженством, проникливо-благальними молитвами. Ми слухали їхні голоси, співали молитви, і в серцях вселявся спокій, умиротворення, душа наповнювалася добром, любовю. Хоральний спів заторкнув найпотаємніші струни душі.

До створення атмосфери святковості, надзвичайного радісного піднесення, доброзичливості доклали неабияких зусиль о.Мирослав з дружиною Вірою і п.Михайло Півторак, які опікувалися перебуванням коломиян в селі. Подбали про підвезення хористів, гостину, щоб не відволікати їх від нелегкої творчої праці.

Детальніше...
 
Воскресіння Твоє, Христе Спасе! PDF Друк e-mail
Написав Юрій Іваночко   

aP5pvnjkt8wХРИСТОС ВОСКРЕС! Цими вічно живими словами вітаю усіх Вас з світлим днем Воскресіння Христового. І саме ці радісні і оживляючі слова звучать сьогодні з уст віруючих християн як наш найвеличніший гімн вселенської радості, яка наповнює Небо і землю, видимий і невидимий світ. З глибини віків доходять вони до людського серця, непокоять людське сумління і слухаючи ці слова нам здається, що звернені саме до кожного з нас. Вони кличуть, щоб усі ми увійшли у радість Воскреслого для нашого спасіння Христа-Спасителя, щоб багаті і бідні спільно святкували цей празник понад празниками, щоб ніхто не переживав своїми провинами, бо із гробу засяяло прощення.

Сьогоднішній безумний світ має своїх Анну й Кайафу, має не одного свого Іуду, і тепер вистачає наслідувачів, які ще тисячі хрестів зла готові приготувати для світу, нові Голгофи для тих, хто любить Христа, але кожна крапля пролитої крові за Христа, стане зерном нового життя. 

Детальніше...
 
Різдвяне послання PDF Друк e-mail
Написав митр.прот. Мирослав Хімейчук   

Христос Рождається!

Ніч народження Ісуса Христа, як свідчить християнська традиція, була тихою. Це стверджує і давня українська колядка: «Тиха ніч». І додає «Святая ніч», виокремлюючи ніч народження Сина Божого із численної кількості інших ночей. І ми знову вникаємо в цю Божественну тайну, вслухаємося серцем в ангельську пісню «Слава во вишніх Богу, мир на землі, між людьми благовоління» (Лк.2,14). Що може бути більше цього миру, який відкриває людству двері втраченого Раю?

Слово стало плоттю і постало поміж нами. Предвічний Бог стає людиною, щоб її возвисити і обожнити її. Заради нас, людей, і нашого спасіння стається ця незбагненна подія. «Хто є людина, що Ти пам'ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?” – повторюємо за псалмом Давида.

Людина, що була створена на образ і подобу Божу, своїм непослухом відірвалася від Бога – Джерела життя, зробилася рабом гріха і безлічі пристрастей. Почала перебували в тіні смертній, приреченою на вічну муку в пеклі. І тільки через незбагненну, безконечну Свою любов і милосердя, Бог Сам прийшов до нас, щоб відшукати загублений Свій образ. Сам уподобився нам, щоб стати до нас якнайближче, просвітити темних, очистити осквернених, утвердити тих, хто хиткий як билина, яку вітер колише (Мф.11,7-8;Лк.7, 24).

Детальніше...
 
Пам'яті вчителя PDF Друк e-mail
Написав Марія Христан   

9 днів світлої пам'яті

Параски Олексіївни

 Велика і складна дорога - віддати дітям своє серце, закінчилася… Стискає душу непрошений жаль. Пішла з життя вчителька Голіней Параска Олексіївна.

 На скорботному подвір’ї її учні, котрим уже час давно посріблив скроні. Сюди їх покликала пам'ять, шкільна пам'ять і перша вчителька, яка стала для них другою мамою, вчила не тільки писати, читати, як поводитися, а і як стати справжніми людьми.

 Це вона, їхня вчителька, у далекому 1949 році отримала диплом, здобула професію, яка покликала творити добро.

 37 кращих років свого життя ходила до Саджавської школи, до своїх дітей. І так день за днем, відкрита і чесна, яку любили учні, дуже поважали колеги. Кожен день елегантно вдягнена, струнка, з сяючими мудрістю очима перша вчителька ступала у клас.

 Різні дні були в її житті. Залишивши смуток за порогом, з теплою посмішкою заходила у клас. У важкі роки учням ставала матір’ю, ділилася чим могла.

 На роботу ходила з радістю, раділа успіхам своїх вихованців, терпляче плекала їх майбутнє.

 Донині ідуть стежкою до сонця ті, кого вона любила, у кого вірила, на кого надіялася, ті, кому додала впевненості у власних силах.

 І сьогодні важко рідним і близьким збагнути цю втрату, ще важче прийняти її.

Ми навіки збережемо світлу пам'ять про Параску Олексіївну у наших серцях і завжди будемо згадувати цю прекрасну, чуйну людину, котра сповідувала християнські цінності, прикрашала добром рідну землю і безмежно любили свою Україну.

Педколектив Саджавської ЗОШ I-III ступенів розділяє біль непоправної втрати з усією родиною Голіней Параски Олексіївни.

                                   Не вийняти з серця пекучі жалі,

                                   Не зміряти втрату роками.

                                   В молитві заносимо руки свої

                                   На вічную, світлую пам'ять.

 
Христос Воскрес! PDF Друк e-mail
Написав Administrator   
       Великоднє вітання 2014 року
    митр. прот. Мирослава Хімейчука   

    Декана Надвірнянського УАПЦ

  

Христос Воскрес!

  Великдень. Свято із свят. Торжеством над торжествами, якого чекають всі: і діти, і батьки, і старші люди. Ми збираємося за великоднім сніданком, ділимося свяченим яйцем, співаємо гімн тріумфу: «Христос воскрес із мертвих!». Але перед цим ми ще маємо увійти з вами в найстрашнішу від початку світу ніч, в ту, про яку ми чули в богослужіннях Хресної дороги, у ніч зради і страждань.

 Тікає в пітьму зрадник Юда, вирішивши продати свого Вчителя. Віддаляється, плачучи серед темряви, апостол Петро, в прагненні сховатися від власної ганьби. Самотньо молиться Ісус, і кривавий піт спливає в Нього із чола.

  Ми переживаємо не просто події із життя Спасителя. Кожен із нас входить в цю ніч із своїми власними тягарями зрад і падінь, входить, пригадуючи, як не раз доводилося тікати, ховатися від себе самих, від власного сумління, від людей довкола – тоді, коли ми не змогли бути із Христом у відповідальну мить. Тоді, коли ми згрішили. Бо кожен наш гріх, кожна зрада Євангелію, Церкві, Христу є повторенням Юдиної провини, є повторенням Петрового відречення. Ми охрещені. Отже, від самого дитинства були разом із Христом, були в Його Церкві. Бо кожен із нас, охрещених і віруючих, покликаний свідчити про Христа не лише словами, а всім своїм життям, бути Його обраним.  А чи зуміли ми це зробити?

  Ця ніч виглядає такою важкою для кожного з нас, бо в ній ми повертаємося до того, що хотіли б викреслити із свого життя, забути.

Але в цій самій ночі постає щось зовсім інше, світле і сильне. Посеред зрад і падінь, посеред гріха виростає найбільша із перемог, яка дає нам сили підводитися, коли ми впали, – перемога над смертю, перемога Воскресіння.

  Не можна викреслити зі свого життя всього ганебного, лихого, що в ньому сталося. Напевно, ми ніколи не зможемо забути наші зради і падіння. Але сам Христос іде до нас. Він кличе бути разом із Ним. Не тікати, не відвертатися, не спати – просто бути разом із Ним, коли Він молиться за нас!

  Досвід цих днів застерігає нас: не будьмо занадто самовпевненими. Бо саме надмірна самовпевненість апостола Петра і стала для нього важким уроком. Тричі відрікся, доки заспівав півень. Переживаючи в Святій Євхаристії свято єднання з Христом, ми відчуваємо ціну крові, яка, проливаючись на Хресті, потрапляє в Чашу кожного з нас і дає нам сили бути із Христом у випробуваннях, щоб разом із Ним прийти до тієї миті слави, яка прообразовується у Великодніх святах, – до дня загального воскресіння.

  Стародавнє минуло, настало все нове. Спаситель, взяв­ши день, який довів світ до жаху, перемінив його на день, який утішив світ. День, у якому ми всі радіємо. День, де сутність свята - це образ всезагальної радості.

  Дорогі отці, брати і сестри! Вітаю всіх зі святом Воскресіння Христового і бажаю всім вам живої віри у воскресіння Ісуса Христа, віри у вічне життя, вічну радість, яка не минає. Христос нам приніс цю небесну, вічну радість. Чого варті кілька десятків років, прожитих у багатстві, достатках, радості, веселості, коли вічність буде сумною і далекою від Бога? І навпаки: проживши земне життя у смиренні і терпіннях, ми віримо, що Христос прийме нас у свої батьківські обійми і винагородить нас у своїй Небесній батьківщині.

  Вітаю кожну християнську родину в нашому краї і наших вірних, які далеко, за його межами. Нині багато родин позбавлені цієї радості, бо з різних причин діти в Україні, а батьки на чужині чи навпаки, і за великоднім сніданком буде когось бракувати. Є і ті, хто відчув біль втрати своїх рідних і близьких, бо втратили батька чи матір, сина чи дочку, брата чи сестру, і також не буде всіх за великоднім столом.

  Вітаю всіх, хто у ці нелегкі для України часи боровся на її майданах за кращу долю, краще життя, за наше майбутнє. Пам’ятайте, Христос сказав: «Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, навіть, коли помре – житиме. Кожен, хто живе й вірує в мене, не помре повіки».

  Тож відкриємо наші серця назустріч Тому, Хто страждав, помер і воскрес ради нас і нашого спасіння. І Він увійде, і наповнить Собою, і Своїм світлом життя наше, просвітивши і відродивши нас.

Воістину Христос Воскрес!

митрофорний протоієрей Мирослав Хімейчук

Декан Надвірнянський УАПЦ.

 
« ПочатокПопередня1234НаступнаКінець »

Сторінка 2 з 4

Використання матеріалів цього сайту можливе тільки з посиланням на джерело.
Використання матеріалів сайту для публікації у друкованих виданнях без письмової згоди засновників сайту забороняється.
Copyright © 2008-2010 Roman Gelembjuk & Yura Ivanochko

Вподобай щоб отримувати
цікаві новини першим!