Слово вчителя З творчого конкурсу. Казка Марійки Грицюк

Слово вчителя

Персональний блог

  

  

     Гелембюк

Катерини Федорівни

Вивчаємо зарубіжну літературу






Забули свій пароль?
Забули своє Ім’я Користувача?

16
Лют
З творчого конкурсу. Казка Марійки Грицюк PDF Друк e-mail
Написав Катерина Федорівна   

 Диво Різдва

Далеко-далеко, у країні синіх гір і золотого сонця, жив незвичайний народ. Особливий він був тим, що дуже-дуже любив рідну землю. В цих краях панували сині і жовті кольори.

Не один раз нападав ворог на країну добрих і щирих людей. Волелюбний народ завжди проганяв його з рідної землі. Наступав мир.

Але ворогу не спиться. Він знову прийшов на землю золотої пшениці і синього неба. І пішли боронити свій край люди з кожного куточка.

В одному селі залишилося тільки двоє чоловіків: старий майстер, який розмальовував у сині і жовті кольори забавки для дітей, і його онук Івась.

Війна тривала. Вже й заспівала хурделицями зима, загостював грудень. На поріг стало веселе, улюблене зимове свято дітвори – День Святого Миколая. Ходив від села до села старенький Миколай-дідусь, залишав у кожній хатині торбинку з синьо-жовтими забавлянками. За ним поспішали Янголятка, які сповіщали усім діткам новину, що незабаром у цім краї станеться Диво.

Дні минали за днями, зима лютувала. Блакитними снігами грудень засівав усе навкруги. І у цих сніговіях Івась відчував: щось має статися…

Одного зимового вечора, коли повертався додому, хлопчик почув шум над головою. Глядь у небо – а там пари Ангелів витають вверх-вниз, вверх-вниз. Були вони білі, як лілеї, а сяяли, як зорі. І вели вони за руку Маля незвичайне у синій сорочечці і з золотим вінцем на голові.

Івасик побачив, що сідають вони на землю і заходять у хатину майстра. Він поспішив додому. Старенький дідусь спав, освітлений незвичайним сяйвом. Згори почувся добрий голос:

-         А чи є хто-небудь в цьому домі? – спитали.

Івась так злякався, що почав шептати молитви.

І озвався другий голос:

-         Це наш, бо молитви знає.

-         Відкриємо саме йому Диво Різдва.

Сон продовжував тримати село на своїх крилах, темна нічка заколисувала. Все те, що відбувалось, бачив тільки Івасик, і розмову Ангелів чув тільки він.

Ангели-близнюки сповістили йому дивну новину:

-         Син Божий народився! Проси все, що забажаєш, все виконає!

-         У мене багато забавок, - сказав хлопчик.

І тут згадав слова колядки, що прийде Син Божий, «щоб спасти рід увесь».

-         Я прошу вас, щоб Цар Небесний не покинув наш народ у лиху годину, - промовив він.

Враз віхола розгулялася, грізно постукала у шибку. Згасло небесне сяйво. Все навколо оповилося нічною темрявою. Кругом - нікого… Ні Ангелів, ні Божого Дитяти… Лиш відчуття у серці: щось має статися…

І на ранок у цім краї враз все змінилося. Наче колючим зимовим вітром змело чужинців з рідної землі. Перетворилися вони всі на бурульки, а цар Сонце у люту зиму опік їх своїми променями, вони розтали і щезли у мороці небуття.

Сталося диво!

У повітрі дзвенить радість. Навіть люта зима стала теплішою. Дітвора носиться від хати до хати засніженими вулицями з веселими колядками. І справді «нова радість стала, яка не бувала!»

Очікуване прийшло! Мир запанував на благодатній землі. Всі, хто жив у страху і непокорі перед злим ворогом, повірили у Диво Різдва.

Маленький Івасик виріс. Став хоробрим парубком і добрим майстром. Він завжди був готовий захистити рідний край від чужинців.

А кожного року, коли білі сніги вкривали золоті поля, коли люті морози сковували ріки, люди цього села влаштовували свято, на якому дякували Богу за Диво, яке було дароване їм, за мир.

І жили вони довго і щасливо, і молились до Божого Сина за мир у цілім світі.

                                                                                                                                                                                                                                                      учениця 8-А класу

                                                                                                                                                                                       Грицюк Марія Василівна

                                                                                                                                                                                                                                                                                 


Прокоментуйте:

blog comments powered by Disqus
 

Використання матеріалів цього сайту можливе тільки з посиланням на джерело.
Використання матеріалів сайту для публікації у друкованих виданнях без письмової згоди засновників сайту забороняється.
Copyright © 2008-2010 Roman Gelembjuk & Yura Ivanochko

Вподобай щоб отримувати
цікаві новини першим!