03
Гру
Кадастрова карта 1847р. Друк

Не секрет, що найбільше відомостей про село можна почерпнути із давніх документів, які є у Львівському державному історичному архіві: Йосифінській (1787 р) та Францисканській (1820 р) метриках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дуже багато інформації несуть кадастрові карти, які розроблялися в Галичині, за часів, коли вона входила до Австро-Угорської імперії.


Латинський термін "кадастр" означає облік і економічну оцінку нерухомого майна. Створення кадастрів у Галичині бере початок від Йосифінського (1785-1788 pp.) та Францисканського кадастру (1819 -1820 рр.), зокрема від імператорського патенту з 12 квітня 1785 p., який зобов'язав обміряти та описати грунти на всій території державі і вирахувати натуральну та грошову вартість кожної земельної ділянки. Ця робота в Галичині тривала два роки. Було точно визначено і закріплено граничними знаками межі громад; у кожній громаді описано урочища, в кожному урочищі – окремі ділянки. У 1787 p. ці матеріали були зібрані у Львові під назвою Йосифінський кадастр (за ім'ям тодішнього цісаря Йосифа II). Патентом від 23 грудня 1817 р. встановлювалася нова система оподаткування грунтів. Таким чином, податкові органи мали з найбільшою точністю визначити суму прибутку, а відповідно – і податку з кожної земельної ділянки. Однак при такій детальній класифікації прибуток з конкретної ділянки визначався з певним наближенням, оскільки його обчислювали не з кожної ділянки (що було неможливо), а тільки з ділянки-взірця певного типу грунту. Тому система оподаткування супроводжувалася безперервними рекламаціями, які вимагали внесення поправок і вдосконалень на кожному етапі.

У травні 1869 p. Міністерство фінансів створило у Львові Крайову земельно-податкову комісію Міністерства землеробства та аграрних реформ з рівноправними підкомісіями у Кракові та Тернополі. Комісія припинила діяльність у 1918 р. Польський уряд реорганізував її в Окружне земельне управління, яке діяло до 1939 р.

З метою визначення розміру податку проводилися такі заходи: вимірювання земельного майна, виготовлення карт, класифікація грунтів та оцінка прибутків від землі.

Оцінку земель у складі австрійського земельного кадастру за чистим доходом, беручи до уваги природні особливості території, зокрема фізичні і хімічні властивостігрунту, рельєф, водний режим і кліматичні умови місцевості, для одержання даних робили грунтові обстеження, в процесі яких визначали глибину гумусного горизонту, механічний склад, структуру, вологість і інші властивості грунту. За наведеними властивостями відбирали типові парцели, на основі яких знаходили чистий дохід.

Згідно з матеріалами оцінки земель проводили класифікацію угідь. При цьому ділянки з однаковим чистим доходом відносили до одного і того ж класу. За родом використання земельні ділянки поділялися спочатку на чотири типи: рілля, луки, виноградники, ліси; а з 1869 року – на десять типів: рілля, сіножаті, городи, виноградники, пасовиська, полонини, ліси, озера (болота, стави), неужитки, тарифікаційні землі (копальні піску, кременю, вапнярні, дороги вздовж залізниць і тому подібне). Орні землі оцінювали за восьмикласною системою, всі інші - за п'ятикласною.

Кадастрові карти є трьох типів: великоформатні, які прийнято називати оригінальними, карти на твердій основі та робочі.

Оригінальна кадастрова карта добре промальована з чітко нанесеними межами ділянок та угідь громади. Вона складається з окремих аркушів, розміром 65 на 52 см, які укладаються згідно з директрисою. Папір оригінальної кадастрової карти вироблений в Австрії, має водяні знаки захисту, які чітко проглядаються при просвічуванні.

На кадастровій карті відсутня легенда. На середину XIX століття по всій Австрії була прийнята єдина система позначень на кадастрових картах.

На кадастрових картах зафіксовані назви громад та населених пунктів, які входили до цих громад; назви урочищ, потічків,річок: Товмачик, Прут. Це дає змогу прослідкувати зміни в ландшафтах протягом століть, встановити через назви урочищ розташування різних об'єктів, які давно зникли. Надзвичайну цінність мають карти для вивчення ландшафтних змін: за незначний, з погляду історії, час зникли і з'явилися нові ставки, потоки і болота, ліси. Кадастрова карта Саджавки містить описові документи , де описано межі з усіма межуючими населеними пунктами і стоять підписи від сільських представників, алфавітні покажчики землевласників, парцеляційні протоколи (валові списки будівельних і грунтових ділянок), журнали врожайності. Документ міститься на одинадцятьох сторінках і датується 1847 роком.


Прокоментуйте:

blog comments powered by Disqus