“Високо під вершиною гори Діл, за Прутом, був повстанський бункер. Тут весною 1947 року загинула група повстанців, оточена підрозділами НКВС.

Було це 8 квітня, на Вербну неділю. Люди почули постріли, побачили дим. Криївка горіла. Хлопцям пропонували здатися живими. Двоє з них хворіли на тиф: Максим’юк Олексій (“Зимний”) і Федорчук Максим (“Дубок”). За хворими доглядав Максим’юк Микола (“Вівчар”). Напередодні їх провідував районний провідник “Сич” (Пеньківський Василь).