За багатовікову історію наш край перебував в складі різних держав, на нас накладалися іхні закони та порядки.Не буду торкатися їхньої суті, бо були вони різноманітні, і неможливо їх усіх розглянути.

Зверну вашу увагу на розпорядження ,що діяло коли ми жили за польськими законами (до 1939р).Згідно нього, кожна собака в селі, отримувала персональний жетон з номером та назвою населеного пункту,власник собаки сплачував за нього плату.Собака на якій не було  жетона знищувалася.

Жетони відрізнялися в різних населених пунктах за формою,але зміст і суть собачого жетона залишалися єдині - всі собаки підконтрольні.

На фото собачі жетони села Саджавки та Іванівці.

Собачий жетон с.Саджавки 1938р.  Собачий жетон с.Іванівці 1929р.

             Жетони з власної колекції.  Наступна розповідь про паспорт коня.

Петро Іванович Франко

(*21 червня 1890, Нагуєвичі — †28 червня 1941) — український педагог і письменник.

Син І. Франка, народився в с. Нагуєвичах біля Дрогобичa; закінчив Львівську Політехніку; співзасновник Пласту; Член Наукового Товариства ім. Шевченка.

У 1911—1914 роках був учителем тіловиховання в філії української гімназії у Львові. Восени 1911 року організовує в своїй гімназії пластові гуртки та переводить з ними спортивно-військові заняття. У 1913 році видає книжечку «Пластові ігри та забави».
З 1914 року в ступені поручника командує сотнею Легіону УСС. З 1918 року сотник Петро Франко веде референтуру летунства в Начальній Команді Української Галицької Армії), аж до її інтернування в 1920 році.

Від 1922 до 1930 року учитель гімназії в Коломиї,в цей час відвідував родину Бобикевичів у Саджавці.

Історико-дослідницький нарис Василя Герея.

   Іванівці - мальовниче село над рікою Прут , яке , можливо , мало різниться від інших населених пунктів. Та все ж воно багате своєю історією, своїми людьми, своїми постатями, що вносить характерну своєрідність його історії.
Однією з таких постатей, що стала символом боротьби і нескореності нашого краю у боротьбі за волю України є Москалюк Михайло –Спартан (1921-1950) -командир сотні УПА ім.М.Колодзінського.

Не дивлячись на велику кількість матеріалів, які останнім часом з'являються і висвітлюють боротьбу сотні Спартана, все ж знаходимо маловідомі сторінки в житті Михайла Москалюка. Однією з таких сторінок є служба Москалюка в Дружинах українських націоналістів /ДУН/, зокрема в його північній групі "Нахтігаль".
Саме в цьому відділі отримав військовий вишкіл і сформувався майбутній командир УПА - Спартан.
Тож я пропоную переглянути саме цей період життя Михайла Москалюка, щоб зрозуміти: з чого все почался і як з Михайла Москалюка народився Спартан
1939 рік пам'ятний приходом "перших" більшовиків, Михайло Москалюк як член юнацької сітки ОУН змушений з деякими своїми друзями (Микола Тороус, Михасюк Михайло, Якуб’як Михайло - с.Саджавка) покинути рідні Іванівці і податися на Захід. Дороговказом для нього був Декалог українського націоналіста.
Як член ОУН він вступає до військової формації - Дружини українських націоналістів /ДУН/.

Шостого квітня, 1947року. В Саджавці ,на Ділу, біля Олениної стежки в криїці, загинули три повстанці:

Максим`юк

Микола Васильович 1916р.н. «Вівчар», станичний,

Максим`юк

Олекса Якович 1924р.н. «Зимний».

Федорчук

Максим Дмитрович 1926р.н. «Дубок».

Два останні були хворі на тиф.Ніхто з них не здався і не просив пощади.

Після того ,як облавники забрали їхні тіла,однаму хлопчаку вдалося з обгорілої криївки витягнути декілька книг ,які читали повстанці.

Пропоную вам поглянути на фото книжки з повстанської  криївки.Це книга –"Календар-альманах за 1941рік",на якій залишилася кров повстанців, книга ,що стала свідком їхньої загибелі.