Історія села

Історія
Саджавська сфрагістика. PDF Друк e-mail

 

           

 

      При дослідженні історії основним першоджерелом виступають  документи , що історично і юридично  підтверджують той чи інший факт. Сьогодні ми не можемо уявити документа на якому б не було печатки чи штампу , які є підтвердженням достовірності самого документу. Так є сьогодні і так було колись. Тому печатка на документі мимоволі вийшла з історіі і  так само, як документ несуть свою досить цікаву історичну інформацію.

Наука, що вивчає печатки, печаткове мистецтво (виготовлення печаток), печаткове право, називається – сфрагістика.

Українська сфрагістика, ще повністю не досліджена , але інтерес до неї зростає.

Саджавка є одніє зі сторінок велично історії України, право якої підтверджене її печатками. Відкриваю найменш досліджену сторінку історії нашого села – саджавську сфрагістику.

Печатки українських сільських громад губляться своїми типами в давнині, вони ще мало досліджені й у великій мірі загублені. Їхні написи переважно українськомовні, а зображення пов'язані з побутом селянства: приладдя (коси, серпи, граблі, мотики тощо), плоди, дерева, споруди та ін. З мистецького погляду вони часто високовартісні, з стилістичного — притаманно українські.

Найдавніша відома печатка с.Саджавка датується 1847 роком. Вона круглої форми, по верху кола є напис “Wies Sadzavka”(село Саджавка).В середині печатки зображено чоловіка, що сидитьу човні і ловить рибу. Дане зображення підтверджує версію походження назви села, від водойми для розведення риби.(фото1)

 

Детальніше...
 
Самодіяльність в Саджавці в міжвоєнний період PDF Друк e-mail

На нашому історичному сайті з'явилася нова цікава фотографія.

А також розповіді старших людей про самодіяльність в міжвоєнний період.

Детальніше -  на історичному сайті.

Світлина: Хор в 1936 році (клікайте на фотографію, щоб прочитати про неї).

 
Саджавка: першовитоки. PDF Друк e-mail

Коли виникла Саджавка? Це питання цікавить мабуть кожного, хто пов’язує себе з цим селом. Здається ми вже багато знаємо про своє село,але одночасно і багато таємниць в його історії залишаються не відкритими. Щоб відкрити завісу таємничості літопису села, треба володіти достовірними історичними першоджерелами, з допомогою яких можна аргументувати ті, чи інші твердження.

Сліди життя людини на території Саджавки сягають праісторичних часів. Археологічні знахідки належать до культури карпатських курганів, періоду X-XIIIст.,  уламок кам’яної сокири ( урочище "Толока") та інші знаряддя праці, що сягають часів до нашої ери.

Саджавські пам’ятки культури карпатських курганів досліджував в 1970 році М.Клапчук в урочищі  «Зруби». Вони повністю не досліджені та не розкопані. Та вже з того можна зробити висновок, що поселенці жили в наземних і напівземляних житлах з вогнищами або печами в середині господарської ями.

Але в історії прийнято, за дату народження населеного пункту, вважати першу його письмову згадку в історичних документах.

В 1992 році Саджавка урочисто та велично відзначила свій п’ятсотлітній ювілей. З нагоди ювілею було видруковано пам’ятну відзнаку.

Документ за 1492рік засвідчує:

"Шляхетний Яків,син Івашка з Турки, заявив,що заставив правом залоговим шляхетному Михайлові Жалиборському поділ який має або матиме зі своїми братами в селі Саджавка, за 40 гривень

Учинивши це. Яків Турецький дозволив присутнім за 10 гривень відкупити у шляхетного Олекси Книшинського з наділу, який Олекса тримає в згаданому селі.

Віднявши наділ у вищезгаданого Михайла, як згаданий наділ так і поділ його частини села Саджавка за суму 50 гривень з року в рік триматиме аж до повної виплати 50 гривень.

Дано в Галичі 2 січня 1492 року”

Та пройшов час і історики виявили документи, що датують першу згадку про село-1400 роком.

Король Сигизмунд I в 1516 році надає копію документу про подарунок Делятинщини братам Неговичам: «В Перемишлянському граді, 9 березня 1400 року, в день 40 мучеників, Король Владислав II, братам Стецькові та Івашкові Неговичам, в Коломийському дистрикті біля річки Прут, села Делятин, Ланчин, Саджавка, Анполе,  Турка, Хватовці, Ясинки та Чернево дарує на вічні часи». Пізніше Неговичі називаються Делятинські, від центру іх родового маєтку. Дана грамота зберігається в архіві стародавніх актів у Варшаві, де внесена в книгу №29 (ст..428-429) Коронної Метрики.

 

Детальніше...
 
Дідові спогади PDF Друк e-mail

Сиджу у віденському аеропорту, чекаю на літак до Лондона. Правду кажуть, що далеко від дому більше думаєш про свій край, родину. Пригадую бесіди з дідом. Мій дід, Василь Гелемб’юк, любив розповідати про своє дитинство. Жалію, що не додумався записати ті розповіді. Старі люди можуть розповісти багато цікавого про своє минуле. Теперішнє найстарше покоління пережило важкі часи. Надіюсь, що молоді саджавчани знайдуть час поговорити зі своїми старенькими родичами.

Деякі найяскравіші моменти я запам’ятав. Найбільше спогадів було про 1944 рік – останній рік німецької окупації.

Німці забирають

Коли в 44-му році в Саджавці забирали молодих людей на «роботу» в Німеччину, то прийшли і до нас. У списках значилося прізвище старшого брата Прокопа. Але Прокіп, дізнавшись, що його хочуть забрати, втік на Діл і там переховувався кілька днів.

Дідові було 15 років. Німці зайшли до хати, а дідо на печі сидить. Німець каже: «Злазь, ходи з нами». Дід не злазить. Прабаба (дідова мама) почала пояснювати, що хлопець замалий в Німеччину їхати. А німець схопив діда за ногу і тягне. «Я вхопився двома руками за комин і тримаюся, а німець щосили тягне мене з печі. Мама почала плакати», - згадував дідо. Але інший німець, офіцер, сказав: «Ніхт, кіндер» (замалий ще) і махнув рукою. Німці пішли ні з чим.

Детальніше...
 
Цікава фотографія (оновлено) PDF Друк e-mail

Василь Щербатюк, який проживає в Коломиї, прислав цікаві фотографії з сімейного архіву.

Детальніше на нашому історичному сайті.

Після публікації на сайті ми отримали деякі нові відомості від саджавських старожилів.

Ми вважали що фотографія зроблена в 1932 році. Але виявилося що раніше. Янчій Іван Михайлович пригадує що цю читальню будували у 1927 році. Вона знаходилася між Шкарповичем і Палійчуком. Самі учасники «Просвіти» ходили в ліс, рубали дерево і будували.

Тому, вже точно можемо стверджувати що це 1927 рік.

 

Людей на фотографії згадувала Янчій (Грицюк) Марія Василівна, 1920 р.н.

В першому ряду посередині сидить Андрушко Василь.

В другому ряду дівчинка між двома чоловіками в піджаках Данилюк Софія (Івана Дякового). Три інші дівчинки в цьому ряду - крайня Данилюк Полагна, потім Максим’юк Анна Миколаївна і біля чоловіка в піджаку Кузьмин Марія Михайлівна.

В третьому ряду Княгніцький Михайло з сином Іваном (тримає на руках). Андрійчук Микола стоїть за двома чоловіками в піджаках (один з бородою).

Останній найвищий ряд справа Андрійчук Петро і біля нього Максим’юк Михайло Ількович. Можливо, з цимбалами Сенюк (але не впевнена).

 

Також Марія Василівна впізнала Клавдію Бобикевич з її чоловіком (ми були невпевнені чи то вона). Крім того вона думає що чоловік біля священника Сидора Бобикевича у військовій формі це  його син (але невпевнена в цьому).

 
« ПочатокПопередня12345678910НаступнаКінець »

Сторінка 3 з 10

Використання матеріалів цього сайту можливе тільки з посиланням на джерело.
Використання матеріалів сайту для публікації у друкованих виданнях без письмової згоди засновників сайту забороняється.
Copyright © 2008-2010 Roman Gelembjuk & Yura Ivanochko

Вподобай щоб отримувати
цікаві новини першим!